ОЧЕРЕТЯНИЙ ЛІТОПИС

усе так зрозуміло
як стрибок кішки що полює за ошалілою мухою
у червнену кімнатну задушливу спеку

периною тополиного пуху вкрита ріка
біля занедбаного парку
і далеко нерозкішної греблі

зеленою ряскою вкрита і комариним пряживом
еротичним як їм самим і здається скрекотом жаб

ніякої тобі забави
усе середмістя знуджене тулиться до води
до гідр річкових і гідропаркової хвої
до пуголовків і осоки
до беззубок із класу молюсків
до п’явок вертких
до всього цього іхтіарію із плавниками
тулиться і проситься

тільки долоня човна як знамення
ковзне по небозводу поверхні води –
і знизу окунь запише окуню у свій очеретяний літопис:
у літо Боже 2009-те а від створення світу 7517-те
велике видиво було від краю затоки аж до рукава
так що на кілька хвилин сонця не стало
і страх великий і знамення кінечне
і тремтіння луски

...

а це ті що просилися
стукали у двері води
і їм відчинили
як мусі кватирку

6 березня, 18 год - Львів, Центр культури та дозвілля "Лис Микита" (студентський клуб національного університету ім. Івана Франка, вул. Університетська, 1 (вхід з подвір'я))
7 березня, 18 год - Тернопіль, бар "Коза" (бульв. Шевченка, 23)
8 березня, 18 год - Івано-Франківськ, культурно-мистецького центру "Є" (вул. Незалежності, 31)
9 березня, 18 год - Київ, культурно-мистецького центру "Є" (вул. Лисенка, 3)

Читання жіночих поезій з відерядами та елементами перформансу, приурочені до цього гендерно диференціюючого свята, спрямовані на переосмислення способу його святкування сучасною жінкою.

Учасниці:
1. Ірина Шувалова (Київ)
2. Лариса Радченко (Львів)
3. Альбіна Позднякова (Львів)
4. Катерина Бабкіна (Івано-Франківськ)
5. Оксана Васьків (Львів)
6. Вікторія Черняхівська (Київ)
7. Юлія Стахівська (Житомир)
8. Мар"яна Максим"як (Тернопіль)

Координатор проекту: Альбіна Позднякова

Акція здіснюється за підтримки культурно-мистецького центру "Є" в Києві та Івано-Франківську, Центру культури та дозвілля "Лис Микита" у Львові та бару "Коза" в Тернополі

що нам лишається окрім як проходити крізь прекрасну суть усіх речей
бути пронизаними снігом його крихітними шпицями
їхати на вело так щоб ласо його шин ловило й піймало сірого бика дороги
зривати зсохлий листок із куща шипшини у надії що вже скоро весна

хворіти лежачи годинами на канапі у якійсь солодкій знемозі
одужати і мчати як білка в колесі вперед уперед уперед
триматися за руки любити розлюблювати знову любити
стиха шепотіти твоє ім'я ніби шматик фольги із шоколаду
крізь білі крайки твоїх нігтів пробивається первоцвіт
такий ненав'язливий березень у цих краях

лише у квітні починаються конвалії і я люблю твоє серце
бо що нам залишається

=========================================

вірити залишається тільки вірити у вблаганність всіх можливих речей
які нас оточують у кров легку й укров зимну важку мов олов’яна куля
стояти друже мій стояти залишається тільки нам опудалами над городиною
у цій країна слов'янської порослі: лісів трав польових прирічкових аїрів

котиться і цвіркоче голос уночі коли ж стає на лезо ранку – тихне і в’яне
що тоді робитемемо мій любий як виборсуватимемось із вблаганності
всіх можливих речей